Якби, мамо, знала
Яблуня крислата,
Що в мені і досі
Той рожевий цвіт,
Що сміється вікнами
І гукає хата,
Там, де перші кроки
Відкривали світ.
Бо все справжнє – поруч:
Споришева стежка,
Виноград, жоржини,
Ластівки гніздо,
Білим цвітом вишні –
Рушників мережки,
Там летиш на крилах,
Де душі добро.
Якби, мамо, знала,
Місячна доріжка,
Що вона родилась
Із твоїх доріг,
Моя берегиня,
Що на берег вийшла,
Щоби обійняти
Долі мій поріг.
Якби, мамо, знала
Чом себе купаю
У промінні сонця,
Шелесті беріз –
Це до тебе, рідна
Серце прихиляю,
Ховаю у росах
Мої краплі сліз.
Очі твої, мамо
Зоряно сміялись,
Руки твої ніжні
Пестили мене,
Калинове щастя
Від тебе дісталось,
Все життя – в любові,
Яка не мине.
Ти – моя троянда,
Мого саду вишня,
Зимова сніжинка,
Крапелька дощу,
Ластівка, синиця,
України пісня…
Слово моє – щире,
Долю ним хрещу.
27.05.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.