Стежки добра не заростають полинами
І кожному відведений свій час
На цій землі, де колискову чули мами,
Щоб промінь із любові не погас.
А він сія, бо справжній, калиновий –
Дістався із глибин джерел – живий,
У ньому роду мудре тепле слово,
Землі моєї серця чистий спів.
Ця сторона не зраджена думками,
Зневіри у майбутнє тут нема,
Від діда-прадіда коріння - і так само,
Тут роду шана, мова тут жива.
Коли в душі-криниці видно небо,
Думки-дороги линуть в рідний край,
Тоді степам вклонитись є потреба,
І відчуттю, що жити тут – це рай.
Не пустоцвітами зростаймо в Україні,
Народжені для миру без війни.
У серці гіднім - пам’ять роду сили,
Яка збережена у рідній стороні.
13.05.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.