Прихилила б небо,
Струн не вистачає…
Скропила б росою,
Висохла сльоза…
Знов нависли круки
Над квітучим краєм,
Знову розходився
Буревій, гроза.
Чи що снилось, думалось,
Чи любилось, мріялось?..
Куля зупинила…
Обірвала вік…
Затужило серденько,
Скроні засріблилися,
Зозуля притихла…
Закінчила лік.
Трави похилилися
Ковилами сивими…
Знову маки… знову…
Скільки ж буде ще?...
Загубилась посмішка.
А біда – та зливою,
Слід гіркий та довгий,
Невідступний щем…
Знов свіча – у небо…
Знов сум… молитва
Чорним шиє мати
Пам’яті рушник,
А із нього нього маком
Промовля дитина:
«Мамо! За Вкраїну
Я, за землю ліг!..»
23.05.2014 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.