Коли дивлюся на твої фото, наші,
Важко, просто хочеться кричати.
Ми не могли берегти те , що комусь не потрібне було,
Кімната, перегорнені сторінки минулого,
І просто ми, ми в минулому,
В моєму серці назавжди,
А пам’ятаєш, як обіцяли одне одному …
Пам’ятаєш, як кохали одне одного,
Пам’ятаєш, як просто цінили разом час,
Пам’ятаєш, знаю!
Тільки кроки наші не вірними мабуть були, сплутало життя нас,
Не в той час,
Ми просто звикли ,
Та ні я любила, хто –знає, можливо, і люблю,
А можливо просто пишу,
Пишу для тебе…
Щоб забутися ,
Забутися і згоріти,
Але вже не в тобі,
Знаєш що важко , просто згадати ті миті, де ти запитував,
Чи я залишусь навіки твоя,
Пам’ятаєш , як я наївно думала, що справді твоя навік,
Та життя вирішило за нас інакше,
Ми розбіглися, як розбігаються кораблі перед бурею,
Просто вибрали шлях легший ,
Ти знаєш. Так багато питань і так багато відповідей,
Та спогади не можу я забути ,
Ти запевнив мене , що кохаєш,
Я, вірила .як я помилялась, що ми рідні.
В день стали чужі.
Просто помилилась я,
Ти , не думай…..
Скоро.,станеш чужим. , пройде час і все….
Я не я,
А ти все ще ти,
Не зрозумівши як я любила….
Дріана (Іра)
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.