Рідні, задумливі очі
Дивилися в небо весни
Не повертає час ночі,
Де мама прийшла в мої сни.
Як же ти небо любила,
Там твоя світла душа,
Як же ти жити хотіла,
Тут, де земля не чужа.
Ти розказала, що добре
В іншому світі тобі,
Там є любов, а не горе,
Бачиш всіх нас на землі.
Тато зустрів тебе радо,
Квіти дарунком були.
До яблуневого саду
Разом по стежці ішли.
Мамо, ти сиза голубко,
Душі срібна нитка, струна,
Без тебе у серці знов сум той,
Без тебе холодна весна.
Дощами-сльозами умита,
Лиш посмішка сонця здаля
Торкається нас щоб зігріти
І силу принести в життя.
Весною душа воскресає,
Із небом я знов говорю,
Живу із надією, мамо,
У ранках цілую зорю.
Твоїм святим заповітом
Я тут на землі не сама,
Дарую добро, щоб радіти,
В душі щоб у сяйві весна.
23.04.2015 Людмила Яцура
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.