Хіба дарма ми Любили, Кохали і клятву дали.
Що дочку ростити разом ми не зможемо?
Сварилися й билися, Любов не змогли зберегти.
стосунки на Вірі, Любові, Надії ми не вели.
Обоє, напевне, ми грішні.
Не зміг я кохання своє довести,
Ти не зуміла простити.
Випробування ми, Боже, не пройшли:
не зрозуміли, що для дитини сім'я.
Коли батько і мати щасливі,
То радісно буде жити дитя.
І тепер ночами не спиться,
згадую я ті щасливі моменти життя,
коли разом любили і жили заради життя.
Мені ще один єдиний би шанс,
я б доказав що любимий для тебе Тарас.
Може не будуть почуті, ці відверті слова.
Але я кохаю й кохати я буду поки смерть не розлучитть життя.
Кордельський Тарас
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.